Наприкінці травня для гуцулів настає особливий і сакральний період. Саме в цей час, коли карпатські схили вкриваються соковитою зеленню, худобу виганяють на літування високо в гори.
До жовтня на полонинах триває традиційне життя, тісно пов’язане зі скотарством і виготовленням автентичних молочних продуктів.
Про це йдеться у сюжеті ТРК «РАІ», пише Фіртка.
На полонинах гуцули виготовляють традиційний сир, будз та варять вурду. Для жителя села Зелена Василя Осташука ця справа є не лише роботою, а й родинною традицією, яку він успадкував від своїх предків.
«Ми спокійно тримали полонину, полонина називається Шварєнка, Пісмеричок. На тій полонині раніше скотарив мій дід Василь, потім утримував її мій тато Дмитро. А зараз ми з сім’єю намагаємося підтримати, щоб все не залишилося, щоб передати нашим дітям, внукам, щоб все збереглося», — розповідає мешканець села Зелена Василь Осташук.
За словами чоловіка, останніми роками полонинське господарювання переживає непрості часи через скорочення поголів’я худоби та трудову міграцію мешканців гірських сіл.
«Зараз, в останні роки, коли люди їздять за кордон, худоби багато не тримають. Десь по одній корові тримають вдома, на полонину вже мало виганяють, але ще десь, хто підтримується, утримують цю полонину, ще потрошки є», — каже чоловік.
Попри труднощі, окремі родини продовжують зберігати давні традиції полонинського господарювання, передаючи знання та ремесло від покоління до покоління. Водночас саме полонинське ремесло сьогодні переживає далеко не найкращі часи.
Колишній голова сільської ради села Зелена Мирослав Осташук, який очолював громаду наприкінці 1990-х та на початку 2000-х років, із ностальгією згадує часи, коли проводи на полонину були масштабною подією та збирали тисячі гостей. За його словами, тоді на околицях села діяло близько 30 полонин.
«Все залежить від кліматичних умов, від місця розташування. Чим вище, тим холодніше і так далі. Але люди, які привикли до того, їм то приємно виконувати, і вони тим займаються і по даний час», — розповідає Мирослав Осташук.
За словами чоловіка, нині через скорочення поголів’я худоби традиційне полонинське господарювання вже не має такого поширення, як раніше.
Водночас у громаді намагаються відроджувати та популяризувати давні звичаї. Ініціаторкою відновлення забутої традиції стала Наталія Осташук. Раніше свято проводів на полонину відзначали щороку, однак нині організовувати такі заходи значно складніше через сучасні виклики та зміни в способі життя мешканців гірських територій.
Ініціаторка відродження традиції Наталія Осташук розповідає, що полонинський обряд поступово зникає разом із носіями давніх знань.
«Цей обряд зникає, люди старші помирають, а молоді люди вже і не розуміють, що таке полонинське дійство. І ми постаралися це відродити. Я звернулася до старожилів, випитувала їх. І ще з дитинства пам’ятаю, як воно відбувалося», — каже Наталія Осташук.
За словами активістки, раніше полонинське господарювання було значно масштабнішим. На випас у гори виганяли овець, кіз та корів, а на кожній полонині утримували десятки голів худоби.
«То були і вівці, і кози, і корови. І на кожній полонині було до 50 штук голів тієї худоби. І газди на кожній полонині. Це була така здорова між ними конкуренція навіть, де краще випасається худоба. По-іншому, де краще будз виготовляють, де краще вурду смачнішу роблять», — розповідає Наталія Осташук.
Місцеві жителі переконані, що збереження полонинських традицій є важливим не лише для громади, а й для всієї гуцульської культури. Саме тому вони намагаються відроджувати давні обряди та знайомити молоде покоління зі спадщиною своїх предків.
У Пасічнянській громаді планують не лише відродити традицію проводів на полонину, а й популяризувати автентичне життя високогір’я серед туристів. У громаді переконані, що полонинське господарювання може стати однією з головних візитівок краю та основою для розвитку зеленого туризму.
У перспективі тут планують відновити масштабний фестиваль, а також створити туристичний маршрут, який дозволить гостям побачити справжнє життя на полонинах, ознайомитися з традиційним ремеслом та скуштувати крафтову екологічну продукцію місцевих господарів.
Як розповів начальник відділу культури Пасічнянської громади Олексій Томин, головна перевага місцевих полонин полягає в їхній автентичності.
«У нас реально можна побачити те, що відбувається на полонині, без театралізованих моментів, без підлаштування під туриста, без продажів різних моментів. Можна просто прийти і побачити в реальному житті, як це все відбувається», — зазначив Олексій Томин.
За його словами, відродження свята має на меті не лише залучення туристів, а й підтримку людей, які продовжують займатися полонинським господарством.
«І ще мета — зробити свято дійсно для тих людей, які покидають рідне село, йдуть на полонину як мінімум на три місяці і прийдуть аж осінню. Для них це дійсно свято, для них це повага», — наголосив начальник відділу культури.
У громаді сподіваються, що поєднання традиційного ремесла та туристичної привабливості допоможе зберегти унікальну культурну спадщину Карпат і привернути увагу до життя сучасних полонин.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Безпечний похід у гори: що взяти, як підготуватись та куди піти новачкам
Зустріч з дикими тваринами у Карпатах: як діяти та чому не варто панікувати
Discussion about this post