«Хто розмінував Чонгар?». Це питання вже майже три роки згадується, коли йдеться про російсько-українську війну і, зокрема, про окупацію військами РФ південних регіонів України.
Тисячі, а, може, й десятки тисяч слів сказані і написані людьми, які намагалися пояснити, чому на початку повномасштабного вторгнення в Україну російські військові змогли без великих проблем перетнути адміністративний кордон між Херсонською областю та тимчасово окупованим Росією Кримом і швидко просунутися Херсонщиною, окупувавши вже 24 лютого 2022 року значну частину області.
Нещодавно Борислав Береза – народний депутат України VIII скликання, а зараз – громадський діяч і блогер, на своєму YouTube-каналі опублікував інтерв’ю з генерал-лейтенантом Сергієм Наєвим, який з 27 березня 2020 року по 11 лютого 2024 року був Командувачем об’єднаних сил Збройних Сил України.
Наєв з 2014 року брав участь у бойових діях на Донбасі, очолював оперативне командування «Схід», був першим заступником командувача Сухопутних військ ЗСУ, заступником начальника Генерального штабу.
Екскурс у 2014 рік
Відповідаючи на запитання Борислава Берези «Так хто ж розмінував Чонгар? Завдяки чому росіяни так швидко захопили Херсонщину? І чому, судячи з останніх дій ДБР, сьогодні роблять крайніми саме військових?», Сергій Наєв нагадав про діючий в Україні порядок застосування збройних сил.
«Усе розпочинається, – сказав генерал-лейтенант, – з прийняття Президентом України рішення про застосування збройних сил. Є відповідні нормативно-правові акти, якими регламентується застосування армії у мирний й у воєнний час. У військового керівництва, в Генеральному штабі Збройних сил України завжди є плани для таких ситуацій. Для виконання цих планів потрібне відповідне рішення вищого державного керівництва. Таке рішення було прийняте 24 лютого 2022 року».
Для розуміння ситуації, що склалася у 2022 році, Сергій Наєв запропонував повернутися у 2014 рік, щоб мати уявлення про те, що могли робити і що робили військові на адміністративному кордоні з Кримом.
За словами Наєва, стосовно Криму і територій, що межують з півостровом, не було у період з 2014 року по 24 лютого 2022 року рішень органів державної влади щодо застосування Збройних сил України та запровадження правового режиму воєнного стану.
«На цій ділянці, тобто, на суходолі, на водній перешкоді і на мостах, – розповідає Наєв, – було встановлено близько півтори тисячі мін та здійснено мінування п’яти мостів. І з 2014 року там перебувала невелика кількість військ для демонстрації військової присутності і того, що ми можемо реагувати на диверсійно-розвідувальні групи противника на тому напрямку».
Чонгарський залізничний міст.
За словами генерал-лейтенанта, на адмінмежі виконувалися заходи, спрямовані на відсіч агресії.
«Військові, – пояснює Наєв, – діяли у межах певних правових норм. У законі «Про оборону України» прописано, що у разі потреби оголошується стан війни. Та разом з тим органи державної влади, органи військового управління, не очікуючи оголошення стану війни, вживають заходів щодо відсічі агресії. Тому військові на підставі цієї норми закону могли робити певні речі».
Чонгарський автомобільний міст, пошкоджений внаслідок удару ЗСУ у червні 2023 року.
Екскомандувач об’єднаних сил зазначив, що на адмінмежі між Херсонщиною і Кримом закладалися міни: «Та їх кількість була не такою, якою могла б бути при суцільній обороні, а така, на яку спромоглися на той час військові».
Мінні поля – не панацея
За словами Сергія Наєва, починаючи з 2014 року, українські військові, які перебували на адмінмежі з тимчасово окупованим Кримом, намагалися вирішити дуже важливе питання – знайти місце для облаштування фортифікаційних споруд. Бо облаштовувати їх доводилося на землях фермерських господарств, а в країні не було правового режиму, який дозволив би військовим легітимно вилучати з обігу земельні ділянки, необхідні для спорудження там оборонних об’єктів. Тому доводилося шукати інші шляхи вирішення проблеми.
«Наприклад, – каже генерал-лейтенант, – приходить умовний командир військової частини до умовного фермера і каже: «Іване Петровичу, дозвольте нам зробити на вашій приватній території траншеї, бліндажі, інші фортифікаційні споруди». Фермер відповідає: «А з якого я маю вам віддавати свою приватну територію?». Але військові у нас настирливі, і, заручившись певною підтримкою, таки добиваються від фермера дозволу: «Ну добре, от на краю моєї ділянки, будь ласка. Я вам дозволяю нарити там окопи». І за ці вісім років було нарито окопів приблизно на три механізованих бригади».
Як ще зазначив екскомандувач об’єднаних сил, самі по собі мінні поля і фортифікаційні споруди – не запорука успішності дій армії на тих чи інших ділянках.
Сергій Наєв каже, що станом на 24 лютого 2022 року, Херсонщину від вторгнення російських військових з Криму захищали 59-та мотопіхотна бригада, танкова рота (10 танків), артилерійський дивізіон (залежно від озброєння це – 150-650 людей і від 12 до 24 артсистем різних калібрів), а безпосередньо на перешийку перебував один батальйон.
Прорив російських військових через КПВВ Чонгар 24 лютого 2022 року.
«Сил було мало, – йшлося у розповіді генерал-лейтенанта. – Окрім того, вони (військові, – МОСТ) не встигли виконати той перелік заходів з підготовки до оборони, не були спроможні, бо були відсутні юридичні підстави для цього. Тому ворог коли розпочав свій наступ на Кримському напрямку, значно переважав усі сили (ЗСУ, – МОСТ) десь у 15-17 разів. Ми маємо розуміти, що за кожним замінованим мостом, за кожним покладеним мінним полем мають стояти військовослужбовці зі зброєю в руках. Для чого? Щоб ті, хто наступають, не здійснили розмінування. Щоб вони (українські військові, – МОСТ) вогнем зі своєї зброї знищували розміновувачів, ворожих саперів, тому що для розмінування мостів, ділянок, для наведення інженерних мостів, які ставляться замість зруйнованих мостів, є відповідні нормативи, і час на виконання цих завдань – не години, а лише десятки хвилин».
Сергій Наєв також розповідає, що на Чонгарі були заміновані два автомобільних мости і залізничний.
«Також, – каже він, – були заміновані невеликі ділянки суші. Все це було виконано ще у 2014 році у межах вжиття нашим військовим керівництвом заходів щодо запобігання військовій агресії. Тобто, транспорт їздив мостами, під якими була закладена вибухівка. До речі, тут варто підкреслити, якби улітку 2021 року якийсь автомобіль підірвався би на цьому мосту або на Арабатській Стрілці, то до кримінальної відповідальності були би притягнуті військові керівники. Тому що мости були заміновані не законно, а внаслідок вжиття заходів щодо відсічі агресії. І обвинувачення би точно знайшло причини, щоб притягнути до кримінальної відповідальності і саперів, які їх замінували, і відповідно військове керівництво, яке давало такі команди».
Раніше МОСТ публікував розповіді українських військових про те, що згадані Сергієм Наєвим мости намагалися підірвати, але це не вдалося через технічні проблеми. Також українські військові зазначали, що навіть успішний підрив мостів не дуже завадив би російським військовим наступати з Криму на Херсонщину, бо за годину-півтори були б наведені понтони.