Колеса безнадійно буксують і машина просідає все глибше. Автівка добряче застрягла у вщент промоклій землі, що колись була шляхом між двома полями вздовж посадки. В цій посадці ще й досі можна побачити окопи, які колись для себе влаштували росіяни, окуповуючи та утримуючи правобережжя області. Тишу туманного ранку розриває віддалене лаяння собак. Втім за щільною стіною імли, визначитись, де ми є і чи близько село, не вдається точно. Найцікавіше те, що прямувати до місця призначення нам необхідно ще з добрих пів години.
До одного з населених пунктів прифронтової Дарʼївської громади ми вирішили поїхати обʼїзними шляхами. Такими, які допомагають уникнути прямого і звичного шляху, що став вкрай небезпечним. Перспектива бути атакованими ударними дронами, завсідників повітряного простору Херсону, не надто надихає журналістів, які мають за мету дослідити історію успіху роботи з дітьми у розв’язанні проблеми соціалізації. Певно, дослідження цієї теми для нас особисто починається прямо тут в полі. Адже саме навички комунікації і контакти, здобуті раніше допомогли організувати трактор, що витяг нас з тягучих обіймів чорнозему.
Коли нарешті дістаємося до місця призначення, здається, що воно завмерло – довкола стоїть виразна тиша. Людей майже немає, певно, це є звична картина для довколишніх сіл – тих що дуже близько до фронту. Та враз цю тишу розриває шкільний дзвоник, піднімаючи в повітря хвилю далеких спогадів, метушні й дзвінких дитячих голосів.
Цей дзвоник пролунав в укритті, яке стало місцем безпеки, знань та цікавого дослідження світу для малечі та школярів села, назву якого, з питань безпеки, ми не називатимемо.
Понад рік тут успішно реалізується проєкт з соціалізації дітей, який став першим кроком у відновленні освітнього процесу – роботи школи офлайн.
Чому на Херсонщині є проблема з відсутністю соціалізації у дітей?
Якщо говорити про дітей Херсонщини, то їм не пощастило дуже сильно. Спочатку вони пішли в такий новий і незрозумілий на тоді світ онлайн навчання у звʼязку з карантинними заходами COVID-19 у 2020 році. Потім настали 9 місяців окупації у 2022 році, і батьки змушені були діяти з максимальною обережністю – ховати дітей від окупантів. Сьогодні ж діти понад два роки як живуть в умовах щоденних обстрілів. Багато дітей, особливо тих, що живе біля Дніпра, переїхали до інших населених пунктів якомога далі від лінії зіткнення. Так вони стали переселенцями в межах області, втратили набуті соціальні контакти та можливість навчатися офлайн.
Травмовані війною діти потребують підтримки: психологічної та соціальної. Для них комунікація й соціалізація – важлива складова для зростання у цьому бурхливому світі. Тим більше для дітей важливо забезпечити безпечну комунікацію. Коли вони перебувають у спеціально створених безпечних просторах, то бачать, що поруч є дорослі, які турбуються про них, готові підтримати та допомогти впоратися з тривожністю.
Саме в такому просторі ми опинились – велике укриття, повністю облаштоване для всебічного розвитку дітей.
“Коли ми почали роботу з відновлення громади після її деокупації, ми стикнулися з тим, що наші діти геть не вміли взаємодіяти один з одним. У них був дефіцит комунікативних навичок, відставання у навчанні, психологічні труднощі. Їх коло спілкування – це батьки і родичі в межах власного будинку”, – говорить Анатолій Дідур, голова Дарʼївської громади і проводить нас до світлого просторого приміщення, що на добрих 50 метрів і далі тягнеться вперед.
Дитячі голоси, метушня за партами. Окремими групами тут зібрались діти з вчителями, та вивчають фізику, біологію, інформатику, навіть, фізкультуру.
“Це школа, так, наші діти навчаються у змішаному форматі. Змішана форма навчання – частина уроків. Навчання організовано таким чином, що, наприклад сьогодні старша школа навчається очно і присутня на всіх уроках, наступний день вони працюють дистанційно. Натомість в укритті працює початкова школа. Діти із задоволенням ходять на заняття, це ті хто безпосередньо мешкають в населеному пункті”, – додає Олена Заікіна, начальниця відділу освіти Дарʼївської СВА.
Дійсно, у цьому укритті поєднали кілька важливих етапів роботи з дітьми, які дозволили суттєво вплинути на їх розвиток. А починалося все з того, що стало помітно – діти не соціалізовані. За словами Анатолія Дідура, не розвʼязали б цю проблему, не мали б освітнього процесу офлайн взагалі. Одне стало вирішальним для іншого.
В Дарʼївській громаді росіяни знищили або сильно пошкодили майже всі заклади освіти. Навіть якщо завтра, в Україні настане мир – повертатись до освітнього процесу немає куди. Для дітей потрібні укриття і громада активно шукає на це кошти. Втім, навіть за ідеальних умов, діти можуть отримати значний стрес. Вони довгий час не спілкувалися з однолітками наживо, тож стали замкнутішими та менш охоче взаємодіяли з іншими.
В чому знайшли розв’язання проблеми?
Рішення знайшли, створивши освітні хаби.
Понад рік тому керівниця ГО “Успішна жінка” Анжела Литвиненко звернулась до Херсонської ОВА із запитом у пошуку укриття, для того, щоб можна було зорганізувати діяльність за підтримки ЮНІСЕФ.
Анжела Литвиненко розповідає, що вони прийшли до громади з готовим проєктом, з яким працювали до цього півтора року. Важливим завданням було знайти укриття, і саме тоді їй надали контакти Дарʼївської громади. Після приїзду туди, вона відзначає, що начальник одразу їх почув. На зустрічі були представники освіти, Служби у справах дітей та соціальні працівники, які виявили готовність до комплексної роботи з дітьми.
“Його цікавив повний формат і він намагався опанувати ту сферу послуг, яка стосується психосоціальної підтримки громади, відновлення людей, для того, щоб потім можна було займатися економікою”, – пояснює готовність до роботи начальника військової адміністрації Анжела Литвиненко.
Саме в це укриття зайшла працювати громадська організація. Тільки тоді, в цьому приміщенні ще був ремонт. Голова громади активно шукав донорів, які б допомогли облаштувати площу у 700 квадратних метрів в придатне до роботи з дітьми місце.
Тому, освітній хаб починав свою роботу в єдиному відремонтованому на той момент куточку.
“Спочатку діти приходили дуже замкнуті. Багато хто взагалі не розмовляв. З часом мовлення ставало набагато кращим, як і сама комунікація”, – згадує про початок роботи хабу Анжела Литвиненко.
В хабі багато яскравих барв: малюнки на стінах, фарби, олівці, пуфи на підлозі, купа спеціалізованих речей для створення креативних задумів, поробок.
Тут працює два психологи, логопед, два соціальних працівники – кейс менеджери.
“На початках дітей приходило дуже мало. Доводилося проводити багато вправ на взаємодію, щоб вони навчились бути один одним. Ігри на згуртування, заняття, де всі разом роблять одну справу. І дійсно діти почали відкриватися, довіряти нам, навіть деякі секрети розповідати, та і вдома батьки почали відчувати зміни”, – говорить психолог хабу Людмила.
Вона зазначає, що життя дитини, яке зосереджене в онлайн, без якісних офлайн комунікацій, може стати контрольованим шкідливими речами – вплив спільнот, що підривають безпеку держави, кіберзлочини, депресії, роздратованість, злість.
Результати прийнятих рішень для Дарʼївської громади
Успішна робота хабу стала першим кроком до того, щоб діти повернулися до навчання в офлайн форматі.
До розмови доєднався голова громади Анатолій Дідур і зізнався, що на початку роботи цього проєкту, ніхто до кінця не розумів, який буде результат, і що він стане фундаментом для відновлення повноцінного освітнього процесу.
Після того, як отримали перші показники, керівництво громади зрозуміло, що площу облаштованого укриття треба розширяти. Почали активно шукати кошти. Для цього в структурі військової адміністрації зʼявився новий відділ з пошуку інвестицій.
“Основний ремонт робили ЮНІСЕФ. Коли зробили 50%, ми зрозуміли, що нам не вистачає, тому особисто виділили кошти – понад мільйон на обладнання інших приміщень. Все тому, що 300 квадратів не достатньо для 186 дітей, які зараз є тут. Тож, на даний час маємо сховище 700 квадратних метрів і воно повноцінно обладнане під школу і безпечне розміщення дітей”, – пояснює Анатолій Дідур.
Освітній хаб тут працює постійно. Його головне завдання – надати першу психосоціальну підтримку та підготувати дітей до того, щоб повернення до школи не несло за собою стрес.
Щодо успішності такої роботи – нам повідомили, що в конкретному закладі освіти результати знань дітей покращились мінімум вдвічі від першої оцінки на початках роботи тандему освітнього хабу та школи офлайн.
Тут, Анатолій Дідур з гордістю додає, що в селі є випадки того, коли діти тікають з дому і приходять в укриття, навіть якщо уроків в той день не заплановано. Бажання бути в місці, де є можливість бути активним і в комунікації – стає стимулом до дій для місцевих дітей.
Наразі рішення з соціалізації дітей проводиться по всім селам Дарʼївської громади комплексно. Майже у всіх селах є діти, охоплені фахівцями хабів.
“Хаби мають виїзні команди. Тобто, напрацювали дітей, які вже вміють спілкуватись – передали в школу. Це система вже. Ми максимально охопили всіх дітей, навіть у найвіддаленіших селах діти мінімум два рази на тиждень збираються на спілкування”, – каже Анатолій Дідур.
Він розповів, що такий же освітній хаб відкрили в іншому місці громади. І там батьки, побачивши результати, почали просити вводити змішаний офлайн процес навчання. Але для цього бракує облаштованих просторих укриттів. Тож, роботи у відділу залучення інвестицій в громаду дуже багато.
За словами керівниці ГО “Успішна жінка” Анжели Литвиненко, проєкт “Освітній хаб” реалізовуватиметься в цій громаді й надалі. В Дарʼївській громаді він найуспішніший. Окрім допомоги з освітніми втратами, вони створюють комунікацію для інших проєктів і надають додаткові послуги, щоб для дітей відкривався простір можливостей. Це включає кризові кімнати та доступ до спеціалізованих послуг. Вона також пояснює, що люди, які пережили окупацію або повернулися після виїзду, іноді не можуть впоратись з агресією, що призводить до конфліктів або навіть домашнього насильства.
Через хаби організація надає допомогу постраждалим від гендерно зумовленого насильства та людям, які пережили полон.
Також Анжела Литвиненко підкреслює, що важливо підтримати дітей не лише психологічно, але й фізично.
“Діти потребують активностей, спорту і важливо підтримати фахівців, які можуть дати розвантаження фізичне. Не в кожній громаді можливо кататись на велосипеді чи грати на вулиці. Тому ми намагатимемось максимально створювати можливості з підтримки не тільки ментального, а і фізичного здоровʼя, бо одне допомагає іншому”, – каже керівниця ГО “Успішна жінка”.
Дійсно голоси дітей довкола та їх активний рух підтверджують сказане – емоційно, вони вже вільні і відкриті до цього світу. Фізично, дещо скуті периметром укриття, адже вулиця, допоки поруч ворог – все ще несе у собі небезпеку. Втім, щире “До побачення!” і усмішки на прощання, дають віру у те, що все у цієї малечі буде добре. І чим ближче ми наближаємось до Херсону, тим більше є упевненість в тому, що серед всієї небезпеки довкола, є місця, де діти знаходяться під фізичним та емоційним захистом.
