Кольори в традиціях і політиці. Від Китаю та ісламу до Чорного Сонця єзуїтів та масонських триколорів

Кольори – це не лише «прикраси речей» та довжини світлових хвиль видимого оку випромінювання (кольори райдуги), але й віддавна – глибокі та цікаві смисли, наповнені символізмом.

Захід

Всі, хто спостерігав за листопадовими виборами в США бачили, як на картах позначаються штати, залежно від того республіканець (Трамп) чи демократ (Харріс), там переміг. Республіканські штати були червоного кольору, а демократичні – “ліберального” синього кольору.

Отже, політична палітра США, судячи із виборчої символіки та й самих кольорів прапору США, – синьо-червоно-біла.

В таких же кольорах і багато прапорів європейських держав (Франції, Нідерландів, Великої Британії). Чому? Очевидно тому, що в масонському символізмі ці три кольори позначають масонські чесноти:

• Синій – Свобода,
• Білий – Рівність,
• Червоний – Братерство.

Такі ж кольори «привіз» з Європи і Петро Перший, як учень нідерландського масона Герцога Орлеанського, для прапора Московії.

Він же «привіз» на Московію ще один «масонський» прапор, який пов’язують із шотландською масонерією – Андріївський прапор з косим синім хрестом на білому тлі, який став прапором московитського флоту.

Багато кольорів, багато трактувань було в історії.

Цікавий, до прикладу, символ – Чорне Сонце єзуїтів…

Хтось трактує цей символ, як факт затемнення Сонця під час Розп’яття.

Також чорний колір – колір покори, відречення від світу,

Місіонери єзуїтів – проповідували серед «темних» народів, – хтось бачить в цьому символізм чорного сонця.

А ще, чорне – це «відсутність кольору» (абсолютна потенційна можливість творення?), на відміну від білого, як суміші всіх кольорів спектра…

Є навіть такий термін – «яскраво чорний». Парадоксальний, бо чорне не може бути яскравим за визначенням…

Іслам

Кольори Ісламу: чорний, червоний, зелений, білий.

• Чорний колір – це колір «ісламу волі» (Джихаду): «Священної війни» воїнів Аллаха. Чорний прапор та чорні чалми імамів-нащадків пророка. До речі, сам джихад є у двох вимірах. Духовному та тілесному (матеріальному). Духовний джихад – це боротьба з «демонами» в собі. Матеріальний – боротьба з «невірними», в сенсі навернення їх до числа правовірних.
• Червоний  колір – колір державного ісламу сунни. Колір формального читання букви віровчення зі світськими порядками у суспільстві. Саме тому цей колір є на багатьох державних прапорах ісламських держав.
• Зелений – колір “ісламу серця”, без суворої прив’язки до букви науки. Колір любові, колір прямого «сердечного» зв’язку з Богом (Аллахом).
• Білий колір в ісламі – це колір  вчителів-тлумачів ідеалу – того, як має бути влаштоване життя правовірних, з білими чалмами муфтіїв.

Китай

А Китай (ширше, не-аврамічний Схід) – це зовсім окрема історія…

Китайці зі своїм образним мисленням – це протилежність логічному мисленню умовного Заходу. В них і «робоча» півкуля мозку інша, відмінна від «робочої» півкулі європейців.

Китайці пишуть ієрогліфами. Ієрогліфи фіксують у свідомості не звуки мови, а цілі смисли – образи.

Цікавим є те, як китайці означають свою державу. Ми говоримо про Китай, як про соціалістичну державу, або повніше про державний устрій Китаю як “соціалізм з китайською специфікою”.

Китайці ж сучасний Китай позначають такими ієрогліфами:

围绕着祖先宝座的氏族联盟，带有中央王国的色彩

Що означає “Союз кланів навколо престолу предків із відтінками кольорів Серединної держави”…

А кольори Серединної держави це жовтий, червоний та синій.

• Жовтий – це колір нації жовтих людей (“найкращих з найкращих”).
• Червоний – це колір радості, щастя, добробуту та гостинності.
• Синій – колір Неба.

До речі, в китайців колись навіть не було ієрогліфа «Бог». І коли довелося перекладати на китайську Біблію, то в трьох різних Бібліях (православній, католицькій та протестантській) використали різні комбінації ієрогліфів. Десь Бога назвали «Володарем Неба», десь «Найвищим господарем» чи ще якось «образно».

Хоча зараз Гугл-перекладач слово «Бог» перекладає в обидві сторони як “上帝” (Shàngdì).

ПС.

А найцікавіший колір, кажуть езотерики, – фіолетовий. Це колір найвищої частоти спектра – «найближчий до Бога», колір Абсолюту. Хоча за цей титул фіолетовий сперечається з «яскраво чорним»))

ППС.

Про кольори України – то буде окрема історія.