Змінити країну та досягти успіхів можна – БЕЗКОШТОВНО
За рік, який минув з моменту мого переїзду з України до Норвегії, я прочитала десь з двадцять коментарів “все пропало” про те, як в Україні погано жити через те, що Україна не така багата, як Норвегія.
Не відкидатиму, звісно, – для життя рівня “ах” необхідні бюджетні ресурси, низький рівень корупції, чесні суди, прозоре законодавство та медична реформа.
Те, що рухається з місця повільно, наче тектонічні плити, і не завжди залежить від вас напряму.
Але, ж, існує безліч способів покращити щоденне життя до рівня “ок”. По-перше, власними руками, по-друге – безкоштовно.
Як я вже згадувала раніше на власній сторінці про норвежські “хрущовки”, то не серти по під’їздах – це безкоштовно.
Одного разу зробивши ремонт у під’їзді (його, ж, все ж таки, колись роблять!), берегти його, не розписувати стіни та не ламати перила – безкоштовно.
Не красти та не бити лампочки – безкоштовно.
Бажаєте гарні будинки? Хочете, аби навіть у спальних районах не так хотілося “вдавитися”? Безкоштовно не скліть балкони (данні архітектурні конструкції взагалі не передбачають остекленіння, тим паче, аби їх перетворювали на пластикові будки).
Безкоштовно приберіть з них мотлох і викиньте, нарешті, це старе відро з залишками фарби на дні та зламаний триколесний велосипед молодшого онука, який одружився на тому тижні.
Безкоштовно почипіть сушитися власні труси не під стелею навидноті у всього району, а на сушарці врівень з огородженням.
Поставте на балкон два стільця, висадіть чи-то посійте до квіткового вазону (який стирчить у вас порожнім з моменту заселення будинку) чорнобривці (зберіть насіння безкоштовно біля під’їзду) і вуаля! Спільними зусиллями будинок виглядає “майже-як-в-Європі”.
Собака. Собаку тримати дорого. Годувати – лікувати – повідки – іграшки… Піднімати за ній гівно на прогулянці – безкоштовно. Для цього не потрібні спеціальні брендовані пакетики для гівна. Використовуйте ті, які залишилися від овочів з супермаркету.
І, до речі, тримати собаку на повідку – теж безкоштовно. А от лікувати покусаних чужого собаку чи дитину – дорого. І, навіть, клеїти на стовпи оголошення “загубився хатній улюбленець, діти плачуть, винагорода” – значно дорожче.
Ви заздрите моїм фото з чистих норвезьких лісів, де гуляють з дітьми й їздять на велосипедах?
Так прибирайте після себе сміття – це не коштує ані гривні.
Ви заздрите, що в Норвегії зовсім рідкі ДТП, а діти не гинули під час аварій вже декілька років? Причина не в тому, що ми “тут всі на Теслах”…
Не перевищувати швидкість – безкоштовно. Не відгальмовуватись, підрізавши когось – безкоштовно.
Пропускати пішоходів та не їздити по зустрічній смузі – безкоштовно.
Пристебуватись [в салоні] – безкоштовно. Навіть, на іржавій “копійці”.
Шановні пішоходи, – не лізти на червоне світло світлофора, не переходити “шестисмугову” дорогу в темному одязі вночі взимку теж не вимагає грошей.
Здоров’я?
Ви часто кажете мені – от, в Норвегії живуть до 90 років, того що там найбагатша країна в світі. О так. Важливість своєчасної медичної допомоги ніхто не відміняє.
Але дожити бодрячком до 90 років – це не тільки коли тебе врятують від інфаркту в 75 в нормальній клініці. Це стиль життя. Багато в чому, доступний й будь-якому українцю.
Наприклад, не бухати. Бухати – дорого. А от НЕ бухати – безкоштовно. Те саме й з курити. А там, диви, і менше шансів в майбутньому кивати на дорожезність лікування від раку легенів та цирозу печінки.
Профілактика – майже безкоштовно. Слідкувати вчасно за власним здоров’ям шляхом походів до лікаря, коли ще нічого не болить.
Так, ремонтувати зуби дорого. Але, ж, чистити їх – безкоштовно.
Здавати раз на рік загальний аналіз крові в районній поліклініці, аби вчасно реагувати на зміни – практично безкоштовно.
Я живу в багатій країні, де мене, раптом щось, гарно лікуватимуть за рахунок держави. Але я здаю кров на аналізи раз на рік, аби просто знати. І чоловіка привчила. А ви коли останнього разу?..
Тут, у Норвегії, дідусі й бабусі ходять пружинистим кроком. Того що вони все своє життя безкоштовно гуляють по пересічній місцевості (замість того, аби стирчати перед телевізорами). І бігають, починаючи з молодості. Ні, не в дорогих спортзалах на дорогих доріжках. А по вуличних доріжках. Тренуючи серце, м’язи та суглоби.
Так, безумовно, – не всі хвороби можна попередити, просто вівши здоровий спосіб життя. І хто не курить і не п’є, той здоровеньким і помре.
Тільки, от, помре він у 90, а ви, розумники, – в 60, якщо дуже пощастить.
От, наприклад, не товстішати – безкоштовно.
Ті, хто кажуть, що правильно харчуватися дорого, – лукавлять. Відійдіть від полиць з надписами “еко” та “глютен фрі”. Це не більше, ніж маркетинг.
Не переїдати, слідкувати за калорійністю, зменшити кількість солодощів та слідкувати, аби в тарілці було поменше жирних і солених консервів, а побільше кислої капусти та гречки – жахливо, жахливо нудно. Хто, б, сперечався.
Але ми, ж, не про веселощі зараз, а про гроші, правда?
Робити більшість щеплень – безкоштовно. Хоронити – дорого.
Виглядати як літні іспанські сіньйори? О, це недосяжно, бо вони, ж, багаті, а ми – зубожилі. Але я не просто так згадала про іспанських бабць. Іспанія – бідна країна. Без шику. І, скільки б я не приглядалась до їхніх бабусь у спальних районах Мадриду, я не бачила на них брендових шмоток.
Розумієте, вони виглядають як синьйори просто тому, що чисті та не носять блузу в фіолетові бабки (стрекозы – рос.) зі спідницею в червоно-коричневі квадрати.
Що змушує нашу тітку без визначеного віку, прийшовши на базар чи, навіть, до секонду, при всіх рівних купити не темну спідницю та світлу блузу, а леопарда чи горошок? Ах, ну так, безумовно. У неї не було грошей навчатися в Академії стилю в Парижі.
Олігархи винуваті.
Ті самі олігархи винуваті, що ти не стрижеш нігті та не миєшс. Митися милом зранку та ввечері – безкоштовно. Але, зайшовши до київського метро розумієш, що, видимо, це недосяжна простим смертним розкіш.
Ще дуже безкоштовне знаєте що? Мовчати.
Не триндіти по телефону, коли ведеш маршрутку, переповнену людьми. Так, і сидячи на місці пасажира теж не триндіти.
Не кричати “за-адняя площадка, ёпрст, как вы мне дороги, мать вашу!”.
Не сідати поруч з незнайомими людьми та не звертатись до неї з пристрасним “до чого, тільки, країну довели!”
Не давати порад, поки вас не просять про поради. Не лізти з повчаннями, коли приходиш додому до своїх дорослих дітей, які вже живуть самостійно.
Не подобається дружина сина? Зятьок не дотягує? Онуку шапочку не одягнули?
Заткніться.
Сидіть мовчки на дивані, пийте чай.
Не можете мовчати? Гівно вже вище ватерлінії?
Знаєте, що? Підіть, тоді, побігайте. Більше рухатиметесь, – доживете до дев’яноста, “стане як в Норвегії”.
І в родині тихо та гладь, Божа благодать. І квіточка на балконі.
Й абсолютно безкоштовно при цьому, помітьте.
Оксана Фельдгендлер
Поделиться с друзьями
Почитать другие
