05 лютого 2024, 23:59 «Чоловік не зрозумів мого рішення йти до Українського війська, – згадує старший лейтенант медичної служби Анастасія. – Він і зараз не розуміє й не схвалює його. Але це мій обов’язок як громадянина України та військовозобов’язаної жінки. Єдине, що б змінила, якби могла, – пішла до армії раніше, ніж у вересні 2022 року».
Тендітна жінка залишила у Смілі, що на Черкащині, цивільну роботу та родину. Тепер вона ординатор лікувального відділення медичної роти 58 окрема мотопіхотна бригада імені гетьмана Івана Виговського. Хоча Анастасія за довоєнною спеціальністю ЛОР-лікар, в медичній роті коло її обов’язків значно ширше.
«Звичайно, на війні важко. Рідні далеко від тебе. Коли інтенсивні бойові дії, як було в Бахмуті, навантаження дуже велике. Але до всього звикаєш, життя навчає відноситися простіше до проблем. З’являється нова сім’я – колектив підрозділу. Часто думаю: коли все закінчиться, як ми будемо адаптуватися до мирного життя? Яким воно буде? Думаю, знаю відповідь – все залежатиме від того, як ми, ветерани, побудуємо це післявоєнне життя, як ми побудуємо нову Україну», – говорить лікар Анастасія.
Черкаський обласний ТЦК