«Ісландія» назвала Івана Клименка (ENKO) колаборантом. Продюсер відповів на звинувачення

UPD: Редакція СЛУХ отримала коментарі від Сергія Іванова щодо відео.

18 березня на YouTube-каналі «Ісландія» вийшло відео журналіста Сергія Іванова про музиканта та продюсера Івана Клименка (лейбл ENKO), в якому його називають колаборантом, що писав пісні для російських артистів. Розповідаємо деталі з коментарем Івана.

Посилаючись на інформацію з відкритих джерел, Сергій Іванов розповідає, що після 2014 року вийшло кілька пісень російських артистів, у створенні яких Іван брав участь як автор тексту чи музики. Зокрема пісня «Если бы знал ты» (2021) співачки Вікторії Дайнеко, яка виступала на пропагандистських концертах у росії.

Зазначається, що Іван написав кілька пісень для співачки Юліани Караулової. Усі вони, крім однієї, вийшли у період з 2016 по 2019 рік. Натомість пісня «7 запятых», автором тексту якої зазначений український продюсер, випущена 12 травня 2022 року.

У відео «Ісландія» не наводить коментарі ENKO чи Івана Клименка щодо звинувачень продюсера в колабораціонізмі. Також журналісти не привели факти, які б підтверджували, що пісню «7 запятых» Юліани Карулової, випущену в травні 2022-го, Іван написав уже під час повномасштабної війни.

Що каже Іван Клименко

Продюсер опублікував в Instagram пост щодо відео. За його словами, пісню «7 запятых» він написав і продав у 2015 році (скрин переписки є в публікації).

Продюсер зазначає, що з початку повномасштабного вторгнення не писав пісні для росіян, не був дотичний до співпраці з ними та може надати докази та підтвердження щодо будь-якої пісні, де є автором:

«Так, я визнаю, що в минулому (задовго до повномасштабного вторгнення), на жаль, брав участь у співавторстві пісень для артистів країни-окупанта, за що мені соромно і за що я вибачаюсь перед суспільством. Так помилявся, розумію! Але в мене не було жодної співпраці з початку повномасштабного вторгнення з будь-яким російським артистом», — написав Іван.

Що каже Сергій Іванов

СЛУХ звернувся по коментар до журналіста Сергія Іванова. Наводимо його відповіді.

У відео ви кажете, що Іван Клименко досі пише пісні російським артистам. Але пісні, зазначені у вашому відео, вийшли ще до повномасштабного вторгнення, достатньо подивитися на дати їхніх прем‘єр. А пісні російських артистів, що вийшли після 24 лютого, Клименко написав до вторгнення. Чи є у вас підтвердження того, що Іван досі співпрацює з російськими музикантами?

Нагадую, що війна почалася набагато раніше. Тисячі людей загинули до повномасштабного вторгнення. І мені, як людині зі сходу, це добре відомо. Шкода, що Івану Клименку це не було відомо, як і низці його колег.

Щодо його доказів. Навіть якщо повірити в те, що вони справжні — тому що, давайте відверто, скрин можна зробити за три хвилини на телефоні — навіть якщо вірити в справжність цього аргументу, чи не здається вам, що це мало бути оприлюднено набагато раніше, ніж коли його, вибачте, натицяли разом із його лейблом?

Мені здається, що людина, яка виступає як український продюсер, яка сидить в журі конкурсу, в якому вибирають співаків, має все ж таки бути більш прозорою і заздалегідь розповідати, ким вона є насправді. Іван дочекався, поки його, вибачте, нагнули, і лише після того перепросив.

Чи є в мене свідчення того, що він зараз співпрацює з російськими музикантами? Ну, якщо він уже почав викладати свою переписку, чи не буде логічним попросити, щоб він виклав доступ до всієї переписки? Ми тоді подивимось, співпрацює він із російськими музикантами чи ні. Але питання, як можна вірити людині, яка до цього стільки років була у комерційних тісних стосунках із росіянами, залишається. 

Іван, попри те, що цей трек [«7 запятых»] вийшов і він про це знав, навіть не відчув потреби перепросити за це, визнати та публічно відхреститися від свого творчого доробку того періоду.

Питання, чи отримав він за це гроші? Я думаю, воно відкрите. Саме тому ми ніколи не закриваємо вікно можливостей для людей, які поводяться так неправильно, як Іван Клименко та його лейбл. Які продукують штучні скандали та паразитують на гострих питаннях у власних комерційних цілях. 

Я запросив сьогодні Івана на розмову. В прямому ефірі, без запису, без монтажу. Де я зможу поставити йому всі питання, а він зможе відповісти на них або поставити питання мені.

Багато українських артистів давали концерти в росії після 2014 року. Але після 24 лютого 2022 вони чітко окреслили свою позицію, збирають кошти для ЗСУ і на гуманітарну допомогу. Чи є помилки минулого приводом для того, щоб зараз підіймати це знову? І що, на вашу думку, мають зробити такі артисти, щоб остаточно довести свою відданість Україні?

Це дуже абстрактне питання. Я вважаю, що всі ці люди мають визнати свої помилки публічно, а не вдавати, що нічого не відбувалося. Позиція, що ми не можемо змінити минуле, але можемо змінити майбутнє, звісно, красива. Але мені особисто буде просто достатньо того, що людина скаже, що помилялася. Власне, як це вже зробив Клименко після оприлюднення мого відео. Втім, результат досягнутий — він перепросив за колабораціонізм із росіянами під час війни.

Що мають робити артисти, щоб остаточно довести свою відданість Україні? Я не знаю, це вже питання не до мене. Я не та людина, яка визначає критерії відданості Україні. Я вважаю, що люди, які співпрацювали чи співпрацюють із росіянами, мають публічно про це сказати, визнати помилки та працювати далі вже на нашу країну. Немає мети їх «мінуснути». Якби не було першого скандалу, я, швидше за все, взагалі не звернув би на них увагу, позаяк не цікавлюся музикою такого штибу. Але так сталося, що ми потрапили в поле зору одне одного й нам довелося вступити в комунікацію.

Я відкритий для того, щоб Іван прийшов. Якщо він настільки потужна фігура і творча людина, я думаю, він знайде в собі ресурси для того, щоб прийти та вступити в діалог. Ми узгодимо час, таймінг, регламент. Він голова свого лейблу, і якщо він вважає, що робить правильні речі, нехай прийде й скаже про це.

Я пропоную йому діалог, у якому все поговоримо, з’ясуємо наявні питання і ті, які я ще не артикулював публічно. Якщо він відмовиться, я розціню це, як слабкість і неспроможність захищати свою позицію, принципи. А перед суспільством постане питання: який сенс вірити вибаченням людини, яка не готова публічно захищати свої принципи.