Колаж ЗМІСТу
1Вікторія Іванова19 січня 2026, 15:01
Воїн схилив голову 16 січня на Донеччині під час виконання бойового завдання. Рідні проведуть захисника в останню путь у Києві 23 січня.
Про те, що Віктор Хижа загинув 19 січня повідомили у Миргородській міській раді.
Життєвий шлях воїна
Віктор Хижа народився 18 липня 1996 року у Миргороді та був єдиною дитиною в сім’ї. Закінчив місцеву школу №6 імені Тараса Шевченка. До лав Збройних сил чоловік долучився у перший день повномасштабного вторгнення і служив у складі 241-ї бригади ТрО.
У квітні 2023 року він долучився до взводу Авангарду у складі 78-го полку десантно штурмового війська, а на початку 2025 приєднався до 1-го батальйону 12-ї бригади спеціального призначення «Азов».
У різні періоди Віктор перебував на передовій Донецького напрямку, а також брав участь у контрнаступі на Запорізькому фронті.
«Віктор людина, яку без перебільшення можна назвати душею компанії. Завжди готовий викинути палкий жарт і, коли треба, ринутися в бій – веселий, молодий, справжній воїн і товариш. Був авантюристом по життю, займався творчістю, зокрема графіті, мав непересічний музичний смак та був активістом», – згадують воїна.
У Віктора лишилися батьки, прощання з воїном запланували у Києві 23 січня:
- о 10:20 — виїзд колони від моргу Київської обласної лікарні 1 (вул. Загорівська, 1);
- об 11:00 — прощання у Київському крематорії (вул. Байкова, 16).
Світла пам’ять захисникові!
Згадаймо імена полеглих на фронті земляків
Володимир Бурейко народився у Кременчуці, де навчався у місцевій гімназії №18. Воїн схилив голову під час виконання бойового завдання 5 січня внаслідок застосування ворожого ударного БпЛА на Донеччині. Про це ЗМІСТу уточнив речник Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Роман Істомін.
Станіслав Добробатько народився 23 червня 1990 року на Полтавщині у селищі Градизьк. У 2015 році попри інвалідність через численні поранення встав на оборону Донеччини у складі 16 батальйону 58-ї Окремої мотопіхотної бригади на посаді командира взводу зв’язку. У 2023 році отримав звання старшого сержанта та продовжив службу на посаді командира міномета 3-ї обслуги 1-го мінометного взводу 1 мінометної батареї 4-го батальйону оперативного призначення військової частини Національної Гвардії України.
Станіслав Добробатько схилив голову 15 січня під час виконання підрозділом бойового завдання поблизу населеного пункту Білицьке, Покровського району, що на Донеччині. Побратими згадують Станіслава, як мужнього і безстрашного воїна, який завжди виконував поставлені завдання.
Григорій Кочерга народився 3 травня 1984 року у селі Вищий Булатець. Закінчив місцеву школу, а потім здобув професію тракториста. Після строкової служби повернувся додому де працював за фахом, а згодом у ЛК ЖЕУ. З початком повномасштабної війни Григорій вирішив приєднатися до лав захисників. З 24 січня 2025 року воїн вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання. Нещодавно стало відомо, що того дня воїн поліг унаслідок штурмових дій противника на Покровському напрямку на Донеччині.
Олег Осокін народився у Кременчуці, де навчався у гімназії № 22. Продовжив навчання у Кременчуцькому національному університеті імені Михайла Остроградського після якого працював на Крюківському вагонобудівному заводі. Воїн схилив голову 2 січня минулого року під час виконання бойового завдання, а нещодавно його упізнали за ДНК-експертизою.
Валентин Ковбаска служив на посаді старшого матроса ВМС. Боєць поліг 6 січня 2025 року в районі населеного пункту Александрія Курської області під час штурмових дій. Лише нещодавно загибель Валентина Ковбаски підтвердила ДНК-експертиза. Рідні проведуть воїна в останню путь.
Валентин Керницький народився 2 лютого 1977 року у Хорольській громаді. Чоловіка призвали на військову службу за загальною мобілізацією 7 жовтня 2024 року. У війську воїн служив на посаді стрільця-санітара механізованого відділення. 29 листопада 2024 року Валентин Керницький припинив виходити на зв’язок. Лише нещодавно за ДНК-експертизою вдалося дізнатися, що того дня воїн поліг поблизу села Єлизаветівка Покровського району на Донеччині.
Микола Кучук народився в селі Новоселидівка, що на Донеччині. З наближенням лінії фронту до рідної домівки родина виїхала до Полтавської області й знайшла прихисток в Решетилівці. Протягом тривалого часу захисника вважали зниклим безвісти. Загинув воїн 8 березня 2025 року в Курській області під час виконання бойового завдання.
