Знайшов свою промову, яку я колись виголосив на посвяченні першокурсників у студенти. Чомусь мені видається, що вона, у її символічному прочитані, залишається вкрай актуальною у цей складний час… Шановні студенти! Якщо Ви прийшли до нас здобувати другу вищу освіту, то, ймовірно, я не помилюся, сказавши, що Ви прагнете знайти відповіді на три вічні філософські питання: 1. Звідки я прийшов? 2. Хто я такий? 3. Куди я йду? У давні часи, у пошуках відповідей на ці питання люди вирушали в паломництва до святих місць, шукали духовних учителів, вступали до релігійних та таємних орденів. Ці пошуки відображені у міфах і легендах, що дійшли до нас. Гнаний страхом перед своєю долею, Едіп зустрічає Сфінксу, яка задає йому загадку: «Хто зранку ходить на чотирьох, вдень — на двох, а ввечері — на трьох?» — усіх подорожніх, які не можуть відповісти на цю загадку, скидають до Тартару. Зрозумівши, що загадка Сфінкси відображає три вікові періоди людини — дитинство, зрілість і старість, — Едіп починає свій тернистий шлях пізнання і водночас розшифровує прихований у загадці духовний закон: людина, яка не осмислює себе і свій життєвий досвід, «скидає своє життя у Тартар». Пізніше Вольтер сформулює це прямо і лаконічно: «Хто не бачить можливостей свого віку, приречений на страждання». Пізнавши себе, Едіп позбавляє себе очей, але здобуває духовний зір — мудрість, що дозволяє йому розуміти людей і «відрізняти духовне світло від темряви». Його тіло стає благословенною реліквією, що приносить процвітання землі, де він бажає бути похований — Афіни стають центром елліністичної цивілізації. Зворотну перспективу філософських переказів про духовне переродження Едіпа ми знаходимо у міфі про аргонавтів: спадкоємець іолькського престолу Ясон вирушає разом із друзями — уславленими грецькими героями — до далекої Колхіди в пошуках золотого руна, яке має забезпечити процвітання його рідному місту та його право на трон. Мужність Ясона і його команди, поєднана з любов’ю і знаннями Медеї, дозволяє їм заволодіти бажаним трофеєм і, здається, гарантує щастя і добробут його рідній землі та родині. Однак прагнення до світської влади і багатства бере гору над іншими людськими якостями Ясона. Ставши на шлях духовної деградації, він врешті-решт втрачає родину, дітей, шану співгромадян і вмирає безславною смертю, занурений у спогади про своє героїчне минуле. Ту саму ідею духовного піднесення чи духовного падіння ми знаходимо у Старому Завіті в тексті про Якову драбину, у серії середньовічних легенд про Лицарів Круглого Столу та Святий Грааль, а також у алхімічних трактатах про філософський камінь. Провівши багато років у пошуках Святого Грааля, лицарі усвідомлюють, що Грааль — це не конкретна річ, яка приносить благо її власнику, а стан духу, це дружба і віра у високі ідеали, що зібрали їх навколо Круглого Столу і, хоча б на мить, змінили їхнє життя і весь світ на краще. Так само алхімічний філософський камінь — це не магічний артефакт, здатний перетворити метал свинець на метал золото, а любов, яка, торкнувшись людини-свинцю, перетворює її на людину-золото і робить цей світ прекрасним. Ви, певно, запитаєте, навіщо я розповідаю Вам про міфологію і середньовічну літературу. На це у мене є дві різні відповіді. Перша полягає в тому, що психологія — як наука про поведінку людини, виникла на стику культури та природничих наук. Вчинки неможливо інтерпретувати поза культурним контекстом, а мотиви — поза науковим ставленням до природи людини. Як другу відповідь, я хочу навести думки одного з головних героїв роману «Доктор Фаустус» мого улюбленого письменника Томаса Манна: «Співвідношення людського знання і незнання в різні епохи залишається тим самим, змінюються лише сфери знання і незнання…» Надії, які покладають сьогодні вчені на картографування геному людини і генну інженерію, можна порівняти з пошуками Святого Грааля або філософського каменю середньовічними мислителями. І хоча пошуки наших попередників не принесли очікуваних результатів, вони підготували ґрунт для народження сучасної наукової хімії та європейського конституційного права. Так само сучасна генна інженерія навряд чи стане правдивою панацеєю від хвороб або створить аватари наших тіл, але вона обов’язково принесе свої плоди, прикладне значення яких належить осмислити наступним поколінням. Щоб повірити у, на перший погляд, такі прості думки, людині потрібно пройти дуже довгий шлях. І не лише тому, що люди схильні ідеалізувати незрозуміле і вірити в чудо, нехтуючи близьким і доступним, скільки через те, що спершу завжди потрібно здобути реальний досвід і лише потім витягувати з нього саму суть. Це стосується і професійного досвіду: незалежно від інтенсивності та якості навчальної програми, освіту психологів і психотерапевтів неможливо «поставити на потік». Для становлення професійної ідентичності, як і для народження нової наукової парадигми, потрібен час. Якщо скористатися езоповою мовою, можна було б сказати: «Дев’ять жінок за один місяць дитину не народять…» Тому концепція нашого інституту полягає не в тому, щоб у максимально стислі строки зробити з Вас дипломованих ремісників, а в тому, щоб створити необхідні умови, у яких кожен із Вас знайде свій власний Шлях і своїм власним темпом рухатиметься ним, поступово набуваючи міцної професійної ідентичності, а разом із нею — і впевненості у собі. Ласкаво просимо до цікавої подорожі! (в той час – Ректор Київський інститут сучасної психології та психотерапії – КІСПП, на цей час – завкаф. психіатрії ІФНМУ Івано-Франківський національний медичний університет)
