Нововоронцовський ринок знає все – Херсон

Селище Нововоронцовка стало єдиним адміністративним центром області, який не був окупований росіянами навесні-влітку 2022 року. 

Свого часу колишній райцентр був “сірою зоною” – зі щоденними перехресними обстрілами та практично повною блокадою поставки продуктів і ліків.

Після деокупації Нововоронцовка вже понад рік знаходиться під постійними обстрілами – страждає і центр селища, і жилі квартали. Людям, з якими ми спілкуємося, це болить найбільше. Це стає очевидним із їхньої риторики.

Десятки разів ми бували у звільнених громадах Херсонщини, описати якось по-новому пейзажі, які нас оточують тут не можна. Ліцей із вибитими вікнами, магазин із вікнами, забитими фанерою, людські хати без шиферу – все приблизно ж таке, як і в інших населених пунктах, де ми бували. 

“Я хочу відбудовувати всі заклади, тому що найголовніше – психологічна реакція на руїну. Якщо в тебе в селищі чи в місті стоїть руїна і ти до цього був якось дотичний, до цієї території – позитиву це не додає”, – зауважує начальник Нововоронцовської селищної військової адміністрації Андрій Селецький. 

Ми сидимо у нього в кабінеті, їмо торт, який залишився після вчорашнього святкування дня народження Андрія;  він п’є чай з кружки з кавуном, попутно розповідаючи про плани і реалії громади, а також – про нововоронцовський базар. Там, каже Андрій, на тому базарі знають все.

1

На цьому базарі і зустрічаємось з невеликою групою жіночок – вони обговорюють недавні обстріли.

“Якби не стріляли – було б набагато краще. А так, піклуються про нас, допомагають”, – охоче ділиться Марія. Сама вона з Каховки. З окупації родина, де окрім Марії та її чоловіка, ще п’ятеро дітей, виїхала влітку 2022 року. 

У Нововоронцовку їхали до родички, яка не так давно загинула.

1

На питання, як їй у Нововоронцовці у порівнянні з Каховкою, Марія стенає плечима: “Нє, ну дома краще. Тут ми врємєнно, понімаєте. Де ми далі будемо – я не знаю. У нас уже нічого нема, все, що ми з чоловіком за 21 год нажили – вже нічого нема”.

Жінки кажуть, що ніч в громаді була “гучною”, адже російська артилерія била по прибережних вулицях. Ми обстрілу не чули, хоч і ночували в будинку в центрі.

Жінки поряд торгують смаженими пиріжками і трохи – побутовою хімією. Вони включаються в нашу розмову.

“Як закінчиться війна, буде все добре. – Каже Анна. – Відбудовувать шо? 

Школи, садіки і водичка – це саме главне на сьогоднішній день – школи, больниці – оце”.

Пиріжки у жінок смачні, хоч і ледь теплі.

1

Про воду ми зранку розмовляли з Андрієм Селецьким. Він розповідав, що воду, з якою у Нововоронцовці були проблеми ще задовго до повномасштабного вторгнення, вдалося нещодавно дати.

“Ми запустили одну із двох новопробурених скважин – самотужки, силоміць, але запустили. Вода там дуже добра, її багато, вона тече, і в мікрорайонах, де води не було майже рік, вода потекла, і люди в це не вірили. Пошепки говорили “А це ще буде вода? Чи оце один день і все?”, – каже Селецький.

Також місцева влада тут замовила проект повної реконструкції водогону – він обійшовся громаді у 2,5 млн грн. 

“Мені мало просто запустити воду, – додає очільник СВА, – мені треба змінити тариф, бо він у нас – найвищий по Україні. Маріуполь, Бердянськ, Запоріжжя, Одеса і ми. Це так було станом на 2019 рік”.

1

На базарі підходимо до людей, які торгують м’ясом. Василь, один із продавців, переконаний, що відбудову слід починати із шкіл та дитсадків.

Це, каже він, “саме необхідне – для діточок”.

Очільник Нововоронцовської громади з Василем, за великим рахунком, згодний.

1 1 1

“У нас є ліцей, який сильно пошкоджений – він знаходиться у центрі Нововоронцовки, і залишати його руїною я в жодному разі не буду, не зважаючи на те, буде там школа чи її не буде. Там може бути центр творчості, коворкінг, житло – що завгодно, але не руїна”, – каже Селецький та обіцяє зберегти усі школи у сільській місцевості.

Втім, чи судилося його планам втілитися у життя зможе показати тільки час.

Поки ж місцеві збираються на базарі, обговорюють останні новини і жаліються на владу. 

1

Коли ми питаємо у них, чи правда, що ринок – таке собі народне віче, де завжди всі все знають, хтось із людей махає рукою і заперечно хитає головою: “Та нє!”. 

Однак, ясна річ, ми знаємо, що це правда.

Дана публікація була підготовлена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Херсонська обласна агенція громадської журналістики МІСТ” і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів

Джерело