Головне – не падати духом: як Благодатівка на Херсонщині постає з руїн  – Херсон

Село Благодатівка Калинівської громади було окуповане навесні 2022 року. Майже пів року тут пролягала лінія фронту та точилися тяжкі бої. За цей час внаслідок бойових дій у Благодатівці були пошкоджені майже всі будинки, деякі були повністю знищені.

У селі, яке стоїть на лівому березі Інгульця, було зруйновано більшість будівель.

Влітку 2023 року Благодатівка увійшла до списку населених пунктів, які відбудовувались в рамках програми “Пліч-о-пліч”.

Упродовж декількох місяців пошкоджені будинки відновлювали будівельні бригади з Волинської області. Результат їх роботи кореспондент МОСТ побачив на власні очі.

Дорогою до Благодатівки від центру громади бачимо незасіяні поля. Вони досі заміновані, але роботи з розмінування тривають.

“Сапери тут вчаться. Знаходять міни і боєприпаси різних систем і калібрів. Тут для них музей і навчальна лабораторія. Для росіян тут був такий полігон з випробувань всіх типів зброї”, – каже начальник Калинівської сільської військової адміністрації Максим Кожем’яка. 

Всі посадки, де були позиції та поля перед та поза ними сильно заміновані. Заміновано і все узбережжя річки Інгулець. 

За Калинівським на полі можна розгледіти невеличкі пагорби. Це протитанкові міни, які за тиждень-два покриє травою. Сапери працюють ледь не цілодобово, але масштаби мінувань – колосальні. 

“У нас 16 тисяч гектарів землі в громаді. Якщо такими темпами будуть розміновувати — то це роботи на кілька років. Минулого року працювало шість груп по шість людей. Так от одна група знімала 160-190 мін за день”, – додає Кожем’яка. 

Польовою дорогою заїжджаємо в село. Це центр старостату. Розбитих будинків тут багато, але будинків під новим дахами з металопрофілю більше. 

Як розповів нам мешканець Благодатівки Олександр, після деокупації села його будинок залишився без даху, вікон та стелі, а стіни були побиті уламками російських снарядів.

«Оця ракета – я витягнув її з хати, – каже чоловік, показуючи ракету, яка лежить біля його двору. Оце все було розбите. В хаті була дірка», – згадує Олександр.

1

Він витрушує із залишку ракети від “граду” землю, перемішану з глиною і показує на телефоні відео, зняте півтора року тому, після повернення у звільнену Благодатівку. 

Його будинок було зруйновано майже вщент. Чоловік повернувся і намагався відбудувати його своїми силами, але вдалося зробити небагато. 

У будинку Олександра волинські будівельники відновили вікна, полагодили дах та фронтон, привели до ладу фасад будинку.

Староста Благодатівського старостинського округу Наталія Муравчук розповідає, що після деокупації настрій у людей був дуже пригнічений, адже їх село було напівзруйноване. Люди просто не знали як жити та що робити далі. Кожен намагався отримати будь-які будівельні матеріали, аби хоч якось відремонтувати власний будинок.

1

Ми пʼємо чай у тимчасовому старостаті – звичайній сільській хаті, біля натопленої печі і неспішно ведемо бесіду. З часів, коли ми у червні були в громаді, тут багато чого змінилося. 

Вона ділиться планами та розповідає про життя в селі. Каже, що багато людей не збираються повернутися, але значна частина людей хочуть додому – до землі. 

“Все налагоджується, але оце що в нас Андріївка і Сухий Ставок… Ну що ж, добре хоч люди отримують сертифікати”, – каже Наталія.

Ці два села, про які ми вже писали, теж входять до Благодатівського старостату. 

Всі села старостату були полем битви, тож проблем вистачало скрізь. Староста згадує це із посмішкою, але тоді було не смішно зовсім. 

1

Спочатку було складно, люди опускали руки, ганялися за кожним куском фанери або шиферу. Просили буквально все, але можливості забезпечити всіх і одразу не було. 

«А тоді, хоп, «Пліч-о-пліч», «Солідарітіс», «єВідновлення». Знаєте, уже дух піднявся в людей. Благодійники дали шифер і для цього села і для сусідніх Новогреднєве і Малої Сейдеминухи», – каже Наталія Муравчук.

На своєму шляху ми зустріли ще одну мешканку Благодатівки – Галину. Жінка розповіла, що пошкоджений сарай на її подвір’ї хоч і полагодили, проте дах все одно протікає, а відновлювати майно самотужки вона не має можливості.  

“Поставили паркани. Спасибі велике. А сарай накрили, але він тече, то треба знову щось робить. Ну я вже без синів не можу, вони обоє воюють. Я сама”, – 

1

Люди, чиї будинки були повністю зруйнованими та не підлягали відбудові, отримали грошове відшкодування. Дехто з них вирішив не повертатися до Благодатівки та планує купувати житло в іншому місці, а дехто чекає на можливість повернутися додому.

Начальник СВА Максим Кожемяка каже, що з пошкодженими будинками силами партнерів впорались, а от відбудовувати зруйновані будинки складно і дорого – краще брати сертифікати. Це і швидше і вигідніше. 

Найбільшою складністю, з якою стикаються люди, які претендують на відшкодування коштів за зруйноване житло – це відсутністю документів. Без документів отримати будь-яку допомогу неможливо.  

«Хтось вважає, що це його будинок і цього достатньо. Хтось продав неофіційно 10-15-20 років тому і на цьому є великий ризик конфліктності», – розповідає начальник Калинівської СВА.

Загалом, мешканці Благодатівки, які наразі проживають в селі, задоволені результатами відновлення, що насправді є рідкістю, враховуючи доволі непросту ситуацію в деокупованих населених пунктах.

1

Мешканцям населених пунктів, які досі знаходяться під російськими обстрілами староста Наталія Муравчук радить триматися та чекати, адже пошкоджені будинки можна відбудувати, головне – не втратити віру.

“Хто в такій самій ситуації, як ми були. Там, де б’ють. Повернуть все, відбудують все. Головне – щоб не падали духом, бо це саме основне. Після звільнення будемо їхати на їхню сторону (мова йде про прибережні населені пункти області,- МОСТ) допомагати їм відбудовувати, як нам допомагали. Цілими сім’ями допомагали”

Дана публікація була підготовлена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Херсонська обласна агенція громадської журналістики МІСТ” і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів

Джерело